«ЗРИ В КОРІНЬ»

Заводяни-сільмашівці 1980-х років, облагодіяні завдяки падінню «залізної завіси» туристською подорожжю в Індокитай (Лаос) дивувалися розмахом тамтешньої «стихійної торгівлі». Іде, розповідали, чоловік, сів край тротуару, скинув шкарпетки і вже торгує ними.
У нас за «розвинутого соціалізму» (і за недорозвинутого) краденим з м’ясокомбінату торгували на дому чи приносили на замовлення. Продукцію з присадибних ділянок збували на колгоспному ринку (де колгоспною і не пахло), сплачуючи 20 копійок за місце або на «базарчиках». Один такий був проти колгоспного млина на садибу нижче від вустя 1-ої Лазаретної і виник на пустирі одразу по війні, другий, у 1970-ті, на стику вулиці донедавна Сломчинського з Олександрійським бульваром. З часом міська влада упорядкувала їх рядами столів і лавок, і взяла під свою опіку з таким же тарифом за право торгувати. Самогонку продавали «баби Мухи» і спраглі будь-якої пори і часу могли задовольнитися навіть на борг (із «записом на стіну»).Міліція знала ці «торгові точки»…
Не можна заперечити намагань влади щось упорядкувати, щось ліквідувати у цьому товарообміні, але успіх чекали тільки там, де їх зусилля не йшли врозріз з інтересами його учасників. А що стихія набрала масштабів лиха, то зрозуміло: за багатьма показниками економіка України упала до рівня країн третього світу. Проте дещо з досвіду під радянського періоду може знадобитися й нині. Хоч би ті ж «базарчики». Бо дуже сумнівно, щоб власники «критих» ринків відмовили постійноутримувачам торгових місць задля розміщення стихійних одногривневих «бабусь».
Тема боротьби зі «стихійною торгівлею» (а при капіталізмі вона іншою не буває, інша річ, що ринок сам регулює рух товарів і ціни за принципом попит-задоволення, а влада повинна потурбуватися про створення сприятливих умов для нього, в т.ч. санітарно-гігієнічних, а ще боротися з монополією!) заполонила місцеві ЗМІ. Хочемо поділитися і своїми міркуваннями. «Нате, як мовиться, і мій глек на капусту!».
Не можемо не підтримати заклику речниці поліції п. Гадомської Т. до співпраці з нею (поліцією) громадськості і, додамо, органів влади, представницької і виконавчої. Але, перш за все, наголосимо на необхідності сумлінної праці цих складових. Бо… Декілька прикладів.
26 січня цього року один з нас звернувся до постійної комісії міськради з питань дотримання законності, боротьби з корупцією і т. ін., очолюваній п. Наконечним С.П. (у складі її з ним 4 депутати – Бабенко В.М., Панасов В.О., Савчук В.П.), про виявлені факти корупції. І що ж? За 2,5 місяці комісія не спромоглася розглянути заяви! Чи не хоче «рук бруднити»?
Тепер щодо поліції (радше – міліції, бо, виявляється, вона у Білій Церкві нової присяги не прийняла!). Пані Гадомська Т. в інформації «Боротьба проти наливайок» хвалиться, що за 20 днів групи швидкого реагування …за повідомленнями громадян виявили 4 пункти «наливайок». А де ж дільничні інспектори, що тільки громадськості завдячуємо цими успіхами? Хіба виявляти ці пункти не їхній службовий обов’язок?
Кілька років як прийнятий Закон про заборону куріння у громадських місцях. Жодної роз’яснювальної роботи серед населення! А деякі міліціонери ще й приклад показують, як нехтувати ним, зокрема на зупинках транспорту. 16 березня ц.р. о 6-00 год. випало одному з нас бути на залізничному вокзалі. Площа перед ним була буквально біла – всіяна недокурками. Двірничка, яка змітала їх у совок, на питання, чому не поскаржиться поліцейським, які цілодобово чергують тут, замахала руками: «Ради Бога! Якщо вони працюватимуть, я залишусь без роботи!». І ось 2 квітня о 17-00 годині був свідком, як з вокзального приміщення, де у них пост, вийшло четверо, двоє у поліцейській формі, двоє в «беркутівськім» камуфляжі, і на видноті у всіх запалили сигарети: перекур!
У березні цього року на ринку «Комфорт» той таки один придбав банку контрафактної кави (підробки). Звернувся до дільничного. Слідчий з експертом склали акт. Через якийсь час одного запросив інспектор, що опікувався тоді ринком, і умовив забрати заяву, бо, мовляв, поки він розбирався по факту, у когось витягли гаманця! А те, що збут фальсифікату поставлена на широку ногу і шахраї гроблять здоров’я білоцерківців, яким «гаманцям» адекватно?
З минулого досвіду: 18.12.2014 р. о 10-00 год. мене, В. Мединського, не пустив на засідання 67-ої сесії міськради невідомий мені тоді з наближення міського голови, застосовуючи фізичну силу. Інцидент відбувався за 2-3 метри від посту міліціонера, де чергував Лемін Я.С. Він і не поворухнувся, щоб припинити бійку. І тільки офіцери, присутні тут таки, розняли нас. Мою скаргу на дії посіпаки розглядав старший лейтенант Борець С.П., який обминув опитування і постового, і своїх колег-офіцерів, які знали нападника, і зафіксував, що «встановити невідомого громадянина не вдалося»! Боже борони нас від таких борців з корупцією, «стихійними лихами» та іншими порушеннями і злочинними діями!
І знову про зупинки транспорту. Вони не обладнані, як того вимагають закон і час, а зауваги щодо цього заст. міського голови п. Гнатюк В. В. парирує «браком коштів». Коли ж В.Мединський назвав йому кілька столів, на яких ті кошти лежать, він відпасував запитання на комісію з питань соціально-економічного розвитку, на розгляді якої, мовляв, воно «знаходиться». Так от, ці столи, це МАФи, устатковані фірмачами «Баварії», «Маршалка», «Карапишівських ковбас», «Вкусняшок», «Панацей» та ін.. А що як до них приставити торгові місця для «бабусь» з молоком і городиною-фруктами (за прикладом колишніх «базарчиків»?
Крім «бабусь» є ще кремезні чоловіки, які, вигукуючи «рублі, долари, євро» пропонують заокеанську «капусту» і єесівську «моркву». Якось В.М. спостерігав біля ринку «Леваневський», як група їх, не афішуючи товару, чогось немов очікувала. Аж он стоїть УАЗиК, повний міліціонерів… Цікаво, чия взяла? Бо ці ходячі торгові точки і досі діють нахабно і відкрито. А органи тренуються на «бабусях», яких, працьовитих, на щастя, у нас сотні, і збувають вони своє, а не є перепродухами на монополізованих місцях ринків.
Як би «боротьба зі стихійною торгівлею» не виявилася окозамилювальним прикриттям бездіяльності. Бо, як сказав К. Прутков, «зри в корінь!». А корінь у відсутності реформ, в т.ч. в економіці.

В. Іванців
В. Мединський